Дисплазія тазостегнових суглобів у новонароджених
Під діагнозом "дисплазія" розуміють порушення в розвитку кульшового суглоба. Найбільш легким ступенем є фізіологічна незрілість суглоба. Залишаючись непоміченою, вона може привести до затримки окостеніння, при якій суглобової хрящик вчасно не знаходить якості кісточки.

Причини дисплазії
Точні причини виникнення даного захворювання не встановлені. Статистика показує, що недуга частіше зустрічається у дівчаток. До групи ризику потрапляють малюки, в сім'ях яких є старші брати або сестри з дісплазіей- діти, народжені в тазовому предлежаніі- з великою масою тіла-з деформацією стоп.
Чималу роль відіграє сповивання дитини, відсутність такого. Також практика вільного сповивання значно знижує ймовірність виникнення дисплазії. На цю залежність вказують дослідження, проведені в Японії. Скасування суворого сповивання в 1975 році дозволила знизити захворюваність в 10 разів.
Клінічні прояви
Зовнішнє прояв дисплазії виражається в асиметрії шкірних складок, симптом "зісковзування", вкороченні стегна і обмеження відведення стегна.
В процесі огляду оцінюють стан сідничних, пахових, підколінних складок. Тазобедренная дисплазія робить їх асиметричними, що відрізняються по глибині і формі. Такий симптом добре виявляється у малюків старше 3 місяців. Однак при наявності двосторонньої дисплазії складки можуть бути однаковими.
Скорочення стегна визначається при укладанні дитини на спину із зігнутими тазостегновими і колінними суглобами. Розташування одного колінного суглоба нижче іншого є приводом для занепокоєння. Додатково використовується рентгенівське і ультразвукове дослідження.
Лікування дисплазії
Найбільш популярні і дієві принципи лікування:
- утримання ніжок, зігнутих в колінах, в положенні разведенія-
- максимальна рухова активність в даному положенні.
Утримувати ніжки крихти в такому положенні допомагають спеціальні ортопедичні пристрої: подушка Фрейка, стремена Павлика, "штанці" Беккера. Досягти хороших результатів можна тільки при постійному перебуванні дитини в спецзасоби, особливо на початку лікування. На перших місяцях життя з метою розведення ніжок використовують м'які прокладки і метод широкого сповивання.
Незалежно від стадії дисплазії, призначають масаж і лікувальну гімнастику (якщо дозволяє фіксатор). Нерідко до арсеналу методів додають фізіотерапевтичні процедури (електрофорез з іонами кальцію, парафінотерапія).
Раннє лікування абсолютно успішно в 95% випадків. Пізній підхід до вирішення проблеми або її повне ігнорування призводить до того, що у малюка рано чи пізно виникає кульгавість.