Казки вітру. Катунь

Вперше бачив її в 2005 році.
Бачив красиву річку, але не побачив Катунь, - не зрозумів, що це таке. Осінь була, вже дуже спокійне все, тихе, завершене ... Інегень, місце злиття Катуні і Чуї.
Давня міць місця лише вгадувалася, як щось, що колись БУЛО.



Катинг - з алтайського - важко перекладати. Жінка з сильним характером.

2006, серпень, там же. Зустріч - як удар невідомої сили. Жінка - найдавніша, незнайома, могутня прямо ЗАРАЗ. Непомітна, як привид, і нищівна, як шторм. Неймовірно жорстка вимога: ХТО? НАВІЩО прийшов? БУДЬ! Навіщо - знаю. Хто - навряд чи. Ким, яким "будь" - дуже важко зрозуміти. Зрозумілим є одне: якщо вдасться бути тим, чого вимагає така жінка ... на цьому думка зупиняється, захоплює дух, і голова хитається не те в сумніві, не те ... немає сил бути чоловіком - таким, який буде дорівнює їй, хоча б на секунду. Нічого схожого немає, зовсім. І не дарма тут бувало страшно часом: в подарунок отримав тоді справжню битву за життя, без всяких метафор, яка тривала два тижні без перепочинку.





2008, серпень, ближче до верхів`їв. Привітна, чиста, яскрава, молочно-ізумрудная- з подарунками - чудові пляжі в особисте користування, діти ховрахів в компанію - наївні і смішні: все що хочеш, в надлишку. Відпочивай, милуйся, спи, купайся, заграй, смійся. Далі - довгий шлях-не поспішай. Чи не моє, не рідне, не розумію, але ДУЖЕ подобається.

А після повернення - молочні тумани, жовте листя, і пісня про те, що я люблю. Це - особисто мені подарунки, в саме серце. Так несподівано, таке знайоме.









2009 січень. Інегень. Кришталева чистота і ясність. Така, як тихий удар дзвону, в якому час зупинився, і мить вміщує вічність. Абсолютний спокій. Крихкий, іскристий іній, і стародавні хребти, тисячі років занурюються в Землю. Тільки взимку все це просто Є, і тільки взимку все це вічно і незмінно, і все це - Жінка, якої не торкнулася чоловіча сила.











2010 травень, багно.

Поблизу - несуча, наповнена, пробуджені, розмиває, що заливає, зі сміхом, з бризками, з ляпасами, сміхом.

З вершини, в обличчя - повноводна, рівна - цілий потік спокою, що несе життя.







Приймаю його в себе на наскільки секунд, і ... тіло вибухає жаром і тремтінням, - немає стільки місця в ньому. Але - встигаю помітити - ТАК, ТІЛЬКИ ЩО ЦЕ БУВ Я. Кілька секунд. І ще кілька секунд. І післязавтра - ще і ще кілька секунд. І ясне намір пам`ятати ці плечі, це подих, це серце, ці очі, ці губи. Мої плечі, моє дихання, моє обличчя. Дуже, дуже несподівано і дивно: як так, адже Катунь - жінка, але Катунь - це я, половина мене, яку я знав колись дуже давно, і міцно забув.

Скажу, чого я не бачив там раніше, і виявив в той момент: співчуття. Ні-ве-ро-ятних масштабів. Не просто любов, не тільки милосердя, а саме абсолютне, безмежне, з любов`ю, тепле - співчуття. І воно робить цю жінку дуже-дуже-дуже красивою, тому що ця краса відчувається, і вона - всередині, зовні, - всюди. Дуже-дуже цінна находка- боюся, що без цього я б так дурнем і помер :) Тепер же деякі шанси є :))

КАТУНЬ



Скульптуру цю знайшла О.Ш. Якби не її удача і пріставучесть, не було б ні цього тексту, ні фотографій.



Автор скульптури, Кузьма Басаргін, жив на березі Катуні, поблизу с. Аскат.
Помер, робота залишилася незакінченою. Скульптура лежить там у вигляді колоди, загорнутого в чорний поліетилен. Дивовижний дідусь. А дивно те, що особа його Катуні - в точності той самий характер, що виявив я в своїх відчуттях ... Все, що я відчув, цей дідусь теж бачив ...



Тепер розумію: весь час я мав справу з ДВОМА силами: знає, жорстка, вогненна, що плавиться, що давить, що вимагає, що дає без міри і розбору - чоловіча. Мудра, яка відчуває, що приймає без умов, заходи і різниці, невидима, глибока і незмінна - жіноча. Ту і іншу знаю в собі. Усе. Я знайшов. Це добре. Тепер я зроблю так, щоб вони весь час були, чистими і без обмежень, і щоб вони були в мені разом - як річка і сонце, як земля і небо. Інакше я буду не я :)
Треба, хочу. Зроблю. Знаю як.


18 травня 2010, 01.30. # 65279;
ДІМ ВІТРУ на сайті "Сибірський ДРАКОН"
Серпень. Кучерла. Білуха.

Поділися в соціальних мережах: