Людина безмовний: будинок тиші

Людина і мовчання
Людині говорить, безперервно базікає з самим собою, обговорювати і судить, внутрішня тиша видається і здається чимось плоским і примітивним: наприклад, короткою паузою очікування, щоб знову почати говорити... Для такої людини тиша - це просто запас терпіння, яким потрібно запастися, щоб стримувати своє бажання знову заговорити. І, якщо чесно, мовчання лякає людини, що говорить.
Мовчання починає його "зводити з розуму" і, здається, що потрібно докласти всіх зусиль, щоб знову заговорити. Ми живемо як "заговорені", в круговерті мови, бомбардують нас сигналів і команд.
Таке ставлення до мовчання і безмовності виникає з раннього дитинства, коли ми докладали величезних зусиль, щоб запустити безперервну мова... Ми дуже-дуже старалися, щоб почати вимовляти і розуміти слова, називати речі, відрізняти одну річ від іншої і розпізнавати мову іншої людини... В той момент мова, якою ми навчилися, зробила з нами революцію, і дозволила нам розпочати тріумфальну впровадження в коло спілкування з близькими і рідними, почати шлях пізнання...
Свідоме мовчання
Для багатьох з нас "говорити" - це те ж саме, що "думати"... А зупинка "думання" лякає, адже саме завдяки "думання" ми знаходимося там, де ми є, і втрата позиції у внутрішньому розмові здається вельми ризикованою!
Однак той, хто вже має досвід свідомого і добровільного зіткнення з тишею, починає підозрювати, і не без підстав, що тиша і безмовність - щось набагато складніше за структурою і набагато більш глибоке, ніж це уявлялося. У тишу можна занурюватися... нескінченно, без страху, з цікавістю, захопленням і... насолодою, яке відбувається з відчуття повернення додому...
Адже внутрішнє Тиша - це наш старий і занедбаний будинок, з якого ми пішли в давнину - все разом, і в ранньому дитинстві - кожен окремо... Але двері цього будинку безмовності завжди відкриті для кожного з нас... І цей "будинок" має безліч " поверхів "і безліч" входів "і" виходів "на різні рівні усвідомлення і сприйняття... Це Будинок любові, Будинок натхнення, Будинок відпочинку і лікування - все разом і все відразу...
Тиша всередині
Згодом ми починаємо розуміти, що "мовчати" - не обов'язково означає бути безмовним. Той, хто відмовчується від необхідного пояснення, часто має набагато гучніший і хворобливий внутрішня розмова, ніж той, хто базікає без угаву... І ми починаємо розуміти, що з найглибшої тиші, з безмовності можна вести мову... І ці слова з тиші мають інший вага, зовсім іншу силу і можуть проникати в душу іншої людини...
Такі слова можуть перевернути життя... І, нарешті, ми можемо відчути, почути, що нібито саме Тиша може з нами говорити, але не словами, а чимось іншим, тонкими і малопомітними імпульсами, на зразок приглушеного шепоту вітру, або нечутного дзвону листя дерева... або картинами і образами... Дух - частий гість у нашому домі безмовності... і ми можемо його завжди запросити, покликати в гості....