Влаштувати сцену: бартон фінк

Зміст статті
Голлівудський кошмар Бартона Фінка
Всім письменникам, любителям братів Коенів і відмінного кіно присвячується - відмінний фільм "Бартон Фінк".
У Голлівуді є все. Є рай, що складається з розкоші і жінок. Є пекло, що полягає в злиднях і самотності. Є алкоголь, нездари, розумниці, таланти і пустушки, пляжі, кіностудії, вбивства, гордовитість, режисери, п'яні письменники, нещасні жінки, біль, каліцтво, краса, життя, смерть.
І в цю солянку вривається сумлінну, талановитий драматург Бартон Фінк, якому після оглушливого успіху його першої п'єси велика голлівудська кіностудія запропонувала укласти контракт на написання сценарію до фільму про борця.
Фінк, переляканий можливою невдачею і бажанням створити щось по-справжньому значуще для театру, все-таки переїжджає в пластиліновий Лос-Анджелес, де, заселившись в убогий готель з шпалерами, що відклеюються і несправним опаленням, починає роботу над безглуздим сценарієм. Однак, не все йде гладко. Те сусід по кімнаті шумить, то настирливий комар весь час летить з-під рук, то самотність і відсутність натхнення.
Тому Фінк намагається якось прорити тунель до просвітління. У цьому йому "допомагають" Вільям Мейхье, відомий письменник-романіст, який скоріше більше ставить рекорди за щоденними порцій алкоголю і блювання в туалетах, ніж за літературними висот.
Брати Коени та їхній фільм
Продюсер Бен Гейслер, єврей з Мінська, повне нікчемність в моральному і що вже там, фізичному плані, в кінці кінців сусід Чарлі, який хоч і потіє як борів, але взагалі вкрай привітний простак. І тільки Бог знає (і всі ті, хто дивилися цей фільм), чим закінчиться ця історія.
Брати Коени - особлива віха в сучасному кінематографі. Вони не зняли жодного поганого фільму
До речі "Бартоном Фінком" вони уделали Ларса Фон Трієра в 1991 році на каннському кінофестивалі, взявши головну нагороду, що згодом не зовсім тверезо позначилося на самооцінці Трієра і його роботах.
Чорна комедія "Бартон Фінк" про просту людину, яка викликала шалений успіх після "Перехрестя Міллера", є в деякій мірі однієї з головних ступенів у становленні особливого стилю цих талановитих братів. Більшість їх картин, незважаючи на часом закручений сюжет ( "Фарго", наприклад), передаються з абсолютно неймовірною легкістю, з позбавленим вульгарності гумором, дуже чорним гумором, треба сказати.
Акторська гра і режисура
Відразу видно, коли робота для режисера - радість, а не тяжкий обов'язок, коли він робить просто те, що його конкретно пре. Як колись Трюффо, Маль, Мелвілль, як Фелліні, як Хічкок той же, а нині Тарантіно, Вуді Аллен, Уес Андерсон, Кустуріца, хоч і депресивні, але брати Дарденни, перераховувати можна дуже довго. Прекрасні речі народжуються тоді, коли творець не може не творити. Це те, що називається покликанням.
І вже якщо ти зловив цю рідкісну птицю за хвіст, то ти не програєш, хлопець.
Особливо хочеться відзначити Джона Туртурро, який зіграв головну роль. Не дуже відомий, проте вельми талановитий, він навіть з такого нереального по складності проекту, як екранізації набоковскому "Захисту Лужина" зміг зробити виразний фільм. Туртурро вдалося дуже тонко намалювати цей непростий образ прискіпливого Фінка, який бачить, але одночасно сліпого, легко впадає в меланхолію, паніку, постійно шукає сенс, образно кажучи, - досить великовагового людини.
Не даремно він взяв приз за кращу чоловічу роль тоді ж, у 1991 році
Наостанок, хочеться процитувати одного з героїв фільму Вільяма Мейх'ю, того самого запойного п'яницю, а в минулому прекрасного романіста. "Ну а мені просто подобається придумувати різні речі. Так, сер, втеча. Коли я не можу писати і тікати від себе, тоді мені хочеться відірвати свою голову і бігти з криком по вулицях, прикривши яйця кошиком для фруктів."
Вичерпно.