Про чуттєвому сприйнятті

Для цієї статті я введу два основних поняття. Це чуттєве сприйняття або почуття - то, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо, нюхати, відчуваємо на смак. І мислення - слова, які ми думаємо. Стаття буде присвячена тому, як розділені і взаємопов`язані ці два механізми, а також чому перший важливіше другого.

Почнемо з того, що чуттєве сприйняття існує у нас від народження, а швидше за все і раніше. Ми, як і тварини, спочатку здатні бачити, чути і відчувати - це наші єдині способи сприймати світ. По суті, світ для нас існує виключно в нашому чуттєвому сприйнятті.

Однак у людини, крім чуттєвого сприйняття, є і другий психічний механізм - мислення. Вчені називають його вторинної сигнальною системою. Це мислення, мова, слова. Це обробка символів, а не чуттєвих образів і переживань.

На відміну від чуттєвого сприйняття, мислення виникає у людини не з народження, а тільки через кілька років після нього. А якщо людина не живе серед інших людей, воно може не розвинутися взагалі. Втім, важливо інше - те, що мислення виникає пізніше чуттєвого сприйняття. Мислення є вторинним по відношенню до почуттів.

По суті, слова - це такі собі скомбіновані обривки звуків, картинок чи інших чуттєвих образів. Мислення засноване на чуттєвому сприйнятті, воно б не існувало без чуттєвого сприйняття. Очевидно, що неможливо навчити мови того, хто абсолютно не сприймає світ.

Мислення вдруге по відношенню до почуттів. Однак, у людей воно дуже сильно розвинене. Настільки сильно, що все наше увагу початок фіксуватися на мисленні і ігнорувати почуття. Ми почали помічати тільки думки. Думки стали для нас єдиною реальністю. Вони почали підміняти нам справжню реальність, яка існує виключно в нашому чуттєвому сприйнятті.

В результаті для людини стало реально не те, що він бачить, чує і відчуває, а то, що він думає. Як говориться в жартівливій приказці, якщо факти суперечать теорії - чим гірше для фактів. Якщо чуттєве сприйняття реальності суперечить мислення - тим гірше для реальності. Навіть якщо ми бачимо, що чуттєва реальність не відповідає нашому мисленню, ми все одно продовжуємо наполягати на тому, що думаємо.

Людина замикається у власних думках. Але є небезпечний для такої людини парадокс - думки все-таки є наслідком почуттів. Все наше мислення є вторинної, третинної, скільки-то-річної переробкою того, що ми чуттєво сприймаємо. Ми не можемо подумати про те, що ніколи не було в наших почуттях. Повністю відірваного від чуттєвої реальності мислення не існує і не може існувати.

І в результаті, чим більше людина звертає увагу на думки на противагу почуттям - тим менше їжі для мислення у нього залишається. Мислення починає гальмувати, буксувати, зупинятися. І якщо людина повністю відірвав свою увагу від чуттєвого сприйняття - мислення слідом за цим припиняється повністю. Людина позбавляється і чуттєвого сприйняття, і мислення. Він втрачає все. Його психіка входить в ступор.

А оскільки практично всім людям властиво фіксуватися на своєму мисленні, від цієї проблеми в тій чи іншій мірі страждають всі. Вони або більше вірять мислення, а не почуттям, і роблять помилки, або взагалі повністю фіксуються на мисленні, і тоді втрачають здатність функціонувати. Лінь, депресія, апатія - це в першу чергу ефект відірваності уваги людини від його чуттєвого сприйняття реальності. Адже якщо людина перестає сприймати реальність - він втрачає здатність діяти в ній.

Тому нам всім треба вчитися спрямовувати увагу не на думки, а на чуттєве сприйняття. На все, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо і так далі. Тому що тільки це є реальністю, а наше мислення - це вторинний від реальності продукт.

Якщо ви навчитеся звертати увагу на те, що ви відчуваєте, ви повернете собі втрачений контакт з реальністю. Ви відчуєте реальність в повну силу. Ви почнете повністю проживати своє життя. А адже це і є щастя - повне, без винятків, проживання власного життя.

Причому, що характерно, чим краще ви навчитеся відчувати - тим краще ви навчитеся і думати. Тому що мислення, повторю в черговий раз, є наслідок чуттєвого сприйняття. Якість почуттів підвищує якість думки. Переставати фіксувати на одному лише мисленні, ми не втрачаємо його, а навпаки, розвиваємо. А значить, починаємо і думати, і діяти краще.

Резюмую. Всім людям абсолютно необхідно вчитися спрямовувати увагу не на мислення, а на чуттєве сприйняття. Тільки тоді нас чекають і щастя, і успіх, і повноцінне життя.

(С) Дмитро Лейкін
dmitry-leykin.ru

Поділися в соціальних мережах: