Ви можете повернутися додому: життя після смерті фукусіми

Ви можете повернутися додому - це життя після смерті Фукусіми. Життя міста і людей, яких відпустили у «вільне плавання».

«Ви стоїте посередині вулиці повністю заповненою порожнечею, відчуваючи дивне почуття», - говорить Гійом Брессон (журналіст і професійний фотограф в Токіо).

Ці почуття відчували Гійом і його партнер Карлос Аеста кожен раз, коли перебували в незаселених районах Фукусіми. У повній тиші, самоті і порожнечі серед повільно розкладаються залишків невеликого японського містечка. Непохитне відчуття занедбаності, втрати і меланхолії.

Відео: Життя після смерті. Яка вона?

Два фотохудожника-документаліста зробили декілька поїздок на мертві території, щоб створити проект в пам`ять про трагедію. Під час останнього візиту вони сфокусували свої камери на колишніх жителів цього міста, їх емоціях і переживаннях.

Це було п`ять років тому, через витік радіації під час самого сильного землетрусу в усій історії Японії та наступного за ним цунамі. Незважаючи на те, що на даний момент людям дозволяють повернутися в міста, які знаходяться в дали від епіцентру, як і раніше залишається почуття глибокої втрати.
Проект Гійом і Карлоса фокусується не на самій катастрофі, а на соціальних питаннях, які породило масове переселення людей.

Відео: Контакт з померлими Життя душі після смерті документальний ФІЛЬМ 2016

Цей фоторепортаж є частиною арт-проекту, в якому колишні жителі «позують» у звичній для них обстановці, показуючи тривожне подібність звичайної, нормального життя. Людей «повертають» на їх робочі місця, улюблені кафе, школи, супермаркети і перукарню. І вони без притворности грають роль якоїсь «нормальності» серед повних руїн. Суб`єкти сиділи або стояли на руїнах своїх завмерлих колишніх життів.

«Велику частину часу люди просто не могли зрозуміти, яку мету ми переслідуємо, змушуючи їх переживати знову і знову дивні почуття. Більшість з них фермери і сільські жителі. Спочатку ми повинні були переконати бідолах повернутися в мертву зону, потім викликати абсолютну довіру і тільки виконавши ці два пункти, можна було робити фотографії », - пояснює Гійом Брессон.

«Це як фотостудія. Ми граємо на емоціях людей, дістаючи з глибин їх душі все переживання пов`язані з будинком. Ми помічали цікаву реакцію. Іноді навіть чоловіки плакали. Це дуже велика рідкість, адже в Японії люди досить замкнуті і соромляться показувати своє справжнє ставлення ».
«Якби я не відвідав Фукусіму з метою створення проекту, думаю, я б ніколи не побачив всього цього жаху, який розривав моє серце».

Основна проблема на даний момент полягає в тому, що 80 тисяч евакуйованих місцевих жителів до цих пір живе в поганих, старих і чужих будинках або квартирах. Поєднання божевільного бажання, повернутися в рідні краї, і дикого страху отримати високу дозу радіації зупиняє більшість людей. Невидима вбивча сила змушує буйно реагувати лічильник Гейгера. Ті хто старий не бояться цих сигналів і хочуть провести свої останні дні вдома.

Найгірші наслідки після ядерної катастрофи в Японії вже залишилися позаду, але спогади про життя до аварії і почуття безмежної любові до батьківщини назавжди глибоко засіли в серцях людей ...

Відео: Життя після смерті Сповідь небіжчика