Як відрізнити вчителя від не вчителя. Мій містичний досвід

Як відрізнити вчителя від не вчителя. Мій містичний досвід
Зміст статті
  1. Шлях до буддизму
  2. Яким буває справжній Учитель
  3. Що запам'яталося найбільше
  4. Відео на тему

Багато років тому я відвідав Тибет і знайшов Вчителя. Ми спілкувалися близько місяця, і я відкрив буддизм для себе. Зараз, повернувшись до Тибету, знову я плекаю надію знайти його, і багато про що розпитати. Тоді він дивився на мене, мудрий на дурного, і витрачав час, - дорогоцінний для нього і захоплено-нахилене - для мене.

Шлях до буддизму

Зараз, озираючись назад, я розумію - яким придурком я був.
Але бачу також, що посіяні ним зерна дорослих, і без його благих настанов я не був би тим, хто я є.
Він дав направлення і вклав розуміння базових моментів.
А роки, що минули після цього, зробили глибше мене і зрозуміліше його метод.
Тепер, мені є про що розповісти йому. Є скарб духу, яке можу принести до ніг його і покласти, як дар.
Дух захоплює від однієї думки, що зустріч його знову. Буддизм, такий незрозумілий на заході, став зрозумілий мені на сході. Той, хто знайшов і закріпив, може ділитися.

Я розповім про мій буддизм, як він пріломілся в моїй свідомості. Можливо, я в чомусь не правий, адже немає досконалих людей. Але вогонь серця висвітлює життя мою - і це головне.

Моєму Учителю присвячується.

Так я знайшов буддизм.
Не буду розповідати, за яких обставин ми познайомилися, це було чарівно, і мало хто повірить. Досить сказати, що зустрічалися ми вечорами і говорили трохи, Учитель дарував розуміння, вони розгорталися у мене в голові дивно чарівним чином.

Яким буває справжній Учитель

Зараз я розумію, що справжній Учитель від шарлатана відрізняється цим дивним: Учитель розгортає в тобі розуміння, а не-учитель розгорнути його в тобі не може.
Це не означає, що якщо ти спілкуєшся з людиною, що називає себе вчителем, і в тобі не розгортається, то він шарлатан. Може бути, це ти дубина стоеросовая, і в тебе в принципі розвернутися нічого не може.

І все ж, глибоким розумінням учень росте. А коли ростуть учні, зростає і вчитель.
А значить, основне завдання його робити так, що б вони розуміли не розумом.
Мій Учитель відразу якось відкрив в мені цю здатність.
І те, що я зрозумів тоді, до сих пір веде мене по життю.

Що запам'яталося найбільше

Найяскравіше, що спливає в пам'яті, коли я згадую ті щасливі дні спілкування, - це відчуття космосу. Біля Вчителі воно було завжди. Його слова були лагідні, вони били в мій мозок, як в гонг, і висікали з нього звук. Цей звук летів вгору, стосувався площині неба, знаходив глибину і соковитість, і зоряний пил, і повертався назад до мене зміненим і трансформованим. Це був як і раніше мій звук, мої інтонації і думки, і все ж в них було мало мого тепер.

Космічність буття оточувала мого Вчителя, і коли я опинявся поруч, то занурювався в нього.

Друге, що я зрозумів, - це нікчемність мого розуму, коли їм не рулить вічність. Всі ті потуги щось зрозуміти виглядають жалюгідними кривляннями на тлі плавного руху космосу, коли ти його знаєш. Можливо, Учитель якимось чином паралізував в мені мій дурний розум, щоб ця вчена мавпа (пом) не втручалася в наш чудовий розмову, де смислів було багато більше букв. Але коли ми розлучалися, мавпа оживала, і в порівнянні з вічністю, яка тільки що була, розум здавався таким нікчемним, таким жахливим, що мені було соромно за нього і за себе, який його виплекав.

Третє - це почуття. У присутності Вчителі, почуття, в мені виникають, можна було порівняти з чимось тільки дуже красивим. Наприклад, - трепетом роси на пелюстках лотоса в перших променях сонця, що сходить, або з готовністю воїна віддати своє життя за найцінніше і найдорожче. Або з польотом орла над вічними льодовиками, коли йому нема чого з тобою ділити, крім вічності.

Важко сказати - що це було таке. У мені прокинувся якийсь досконалий учень, який вже вчився і знає, які почуття потрібно відчувати в присутності Вчителі. Мої ж людські почуття на тлі цих величних помахів крила чарівної птиці здавалися мені сухими зморщеними листям, що залишилися з минулого року. Ти йдеш, згрібати їх ногами, а вони сірі і мляві.

Це найяскравіші враження, які залишилися у мене тоді.
І я їх зберігаю і примножувати.

Відео на тему