Як бачать щури

Будова очі у щурів таке ж, як у всіх ссавців: сітківка, кришталик, райдужка і рогова оболонка. Сітківка дещо відрізняється за своїм складом. Вона має два типи світлових рецепторів - палички і колбочки. Перші чутливі до тьмяного світла і абсолютно не сприймають кольори, а другі чутливі до яскравого кольору і сприймають кольору.

Сітківка у щура має всього 1% колб, тоді як у людини вони містяться в кількості 5%. Ось чому колірне сприйняття щури набагато слабкіше. Однак для тварин це не представляє великого значення, так як для них набагато важливіше сприйняття яскравості світла, а не його відтінків.

Щури не можуть розрізняти кольори, проте вони легко розпізнають ультрафіолетове світло і навіть різні відтінки зелено-синього спектра. Функція ультрафіолету допомагає їм бачити мітки, які залишають їх побратими з допомогою сечі, розрізняти тіла тварин, що відображають ультрафіолетове колір, а також добре бачити в сутінках.

Гострота зору у щурів в 30 разів менше, ніж у людини. А у щурів-альбіносів з червоними очима вона погіршується ще в два рази. У той же час зір цих гризунів володіє великою глибиною різкості, що визначає діапазон відстаней, в якому очей з розслабленої аккомодационной м`язом буде бачити всі об`єкти в фокусі. У щурів глибина різкості починається від 7 см і триває до нескінченності, тоді як у людини вона починається від 2,3 метрів.

Розташування очей з боків голови знижує бінокулярний зір, але створює можливості для панорамного зору. Це дозволяє охопити оком відразу багато напрямків і вчасно виявити загрозу. Таке розташування очей характерно для тих тварин, які в природі є жертвами.

Щоб запам`ятати навколишню місцевість і своє становище в ній, щури використовують різні зорові орієнтири. При орієнтації серед близько розташованих предметів ці звірята воліють використовувати свої вуса. З віком зір щури зазвичай погіршується.