На чому клялися французькі королі? Загадкова історія

Як їм і належить при вступі на престол, присягалися королі на Євангелії. Тільки протягом багатьох століть і не здогадувалися - на якому саме. А клятва приносилася на слов'янської книзі, привезеної з Києва прародителькою 30 французьких королів Анною Ярославною, дочкою Ярослава Мудрого. І за переказами, вперше розпізнав церковнослов'янський текст Петро Великий під час перебування його у Франції в 1717 році. Просто взяв і став читати - до потрясіння всіх присутніх.
Перша версія про присягу
Це перша, загальноприйнята версія, але від цього не менш загадкова. Французькі королі з 1 059 по1793 роки клялися на церковно-слов'янської пергаментним рукописи - факт приголомшливий. Але як це могло статися? Та й книга - незвичайна. Перша її частина містить читання святкових євангелій за обрядом православної церкви і написана кирилицею.
Прихильники першої версії вважають доведеним, що вона вже зберігалася в бібліотеці Ярослава Мудрого і була, в свою чергу, переписом зі староболгарської євангелія. Друга частина з апостольськими посланнями написана глаголицею. Само по собі - вже загадка.
Анна Ярославна - третя з чотирьох дочок Ярослава Мудрого від шлюбу з Інгігерда Шведської.
У 1051 році вона вийшла заміж за Генріха I (він був на той час двічі вдівцем і підшукував підходящу дружину - НЕ родичку, здатну дати йому спадкоємця, а заодно і забезпечити підтримку в якості противаги Священної римської імперії).Анна стала в усіх відношеннях прекрасною дружиною, народила трьох синів (старший став згодом королем Філіпом I, і це ім'я, досі невідоме в Європі, з тих пір стає популярним).
Стала вона знаменита і своєю далекоглядністю, енергією і розумом: "Анна Р'іна" стояло поруч з підписом чоловіка на державних документах, часто - слов'янськими літерами.
Подальша біографія французької королеви прекрасно відома: вдівство, любов до одруженого графу з роду Валуа, викрадення і таємне заміжжя, знову вдівство і повернення у двір короля - вже свого сина. Дивовижна жіноча доля, добра пам'ять на своїй другій батьківщині. Скульптура Анни Ярославни - головна прикраса порталу церкви Святого Вінсента в місті Сенліс у Франції (який сама ж і заснувала 1060 року) в 40 кілометрах від Парижа. Також її зображення можна побачити в Софійському соборі в Києві.
А з євангелієм залишаються неясності: звідки ж у такому випадку взялася друга частина, написана глаголицею?
Подорож Євангелія
Інша версія припускає, що перша частина євангелія була складена Прокопом Чеським (бл. 985-1052 рр.), Засновником Сазавского монастиря в Чехії. Прокопій Чеський зробив дуже багато для поширення в Чехії слов'янської культури та писемності. Звичайно, служби проводилися по римсько-католицьким обрядом, але на церковно-слов'янською мовою, що викликало гоніння і переслідування Прокопія.
А далі - справжній детектив.
У 1347 році імператор Карл IV заснував у Празі монастир на честь святих Кирила і Мефодія, Войтеха і Прокопія Сазавского. У Франції для цього монастиря була придбана перша частина Реймського Євангелія. Правда, незрозуміло, як у Франції виявилася церковнослов'янська рукопис - виходить, все-таки Анна Ярославна? Тим більше, що відомо: першим поклявся королем був Філіп I - син Анни. Ченці монастиря доповнили євангеліє, з'єднали обидві частини в одну палітурку, прикрасивши святими мощами і коштовностями.
У 1419 році гуситський військо Яна Жижки прийшло в монастир і забрало вже двоскладного євангеліє. Гусити зберігали його у себе 40 років, після чого євангеліє потрапило в Константинополь, де залишалося ціле століття. Потім знаменитий константинопольський живописець привіз його на Тріденскій собор. Євангеліє перейшло до кардиналу Карлу Лотарингскому, який пожертвував його в дар Реймського собору. А далі на ньому присягали і Франциск II, і Карл IX, і Генріх III, і Людовики XIII, XIV, XV і XVI. Традиція була перервана Французькою революцією.
Наполеон Бонапарт наказав перенести всі рукописи, в тому числі і євангеліє, вже позбавлене всіх прикрас і коштовностей, в муніципальну бібліотеку Реймса. А в середині XIX століття російський вчений А. Тургенєв, копаючись в бібліотечних архівах, знову "відкрив" знамените Євангеліє.
Там же воно і зберігається до цих пір, "під опікою" фонду Карнегі, в місті, де традиційно коронувалися французькі королі і де відбувалося вінчання Генріха I Капетінга і київської княжни.
Нові версії
Є й інші версії. Але жодна з них не заперечує сам історичний факт: французькі королі приносили клятву на книзі, половина якої написана нашої рідної кирилицею. Як би там не було, історія ця цікава в усіх відношеннях...