Основне правило перевірки

Основним способом перевірки ненаголошеній гласною в суфіксі є підбір слова з тим самим суфіксом, де голосна виявляється під наголосом.

приклади:
- «Пекар», «аптекар» (перевірочне слово: дзвонар) -
- «Сміливість», «радість» (злість) -
- «Дідівський», «Малиновський» (московський) -
- «Краса», «висота» (широти), і так далі.

Буває, що підібрати перевірочні форми таким чином досить складно, крім того, існують винятки, але даний варіант виручить у багатьох випадках.

Інші способи визначення правопису

При перевірці написання суфіксів «-ек-» і «ик» потрібно пам`ятати, що «ик» не змінює своєї форми при відмінюванні, а буква «е» є швидкої гласною. Наприклад: «двірник» (двірника), «учень» (учня) або «баранчик» (баранчика), «першачків» (першокласник).

Перевіряючи написання суфіксів «-ец-» і «-іц-», потрібно визначити, до якого роду відноситься слово. Іменники чоловічого роду на кінці мають суфікс «-ец-» ( «смалець», «хлопець»), у іменників середнього роду в кінці пишеться «-ец-», якщо наголос варто після суфікса, і «-іц-», якщо наголос розташовується перед суфіксом ( «пальтечко», але «політиці»). Якщо слово жіночого роду, пишеться суфікс «-іц-» ( «спокусниця», «сходи»).

Суфікси «ечк-», «-ічк-». Суфікс «ечк-» вживається в іменників, утворених від слів, що мають у формі родового відмінка суфікс «-ек-»: «віконечко» (віконце - віконець), «леечка» (лійка - лійок). Також цей суфікс пишеться в зменшувально-пестливих формах власних назв ( «Женечка», «Світланка»). Суфікс «-ічк-» пишеться в іменників жіночого роду, утворених від слів з суфіксом «-іц-»: «гудзик» (гудзик), «синичка» (синиця).

У прикметників пишеться суфікс «-енн-» ( «-ен-»): «вітряний», «провітрений», «прострочений». У коротких прикметників, утворених від повних форм, що закінчуються на «-йний» в суфіксах пишеться «е» ( «спокійний», «прямолінійний»). Виняток становить слово «гідний» - «гідний».

У словах, що закінчуються на «ма», при утворенні прикметників пишеться суфікс «-енн-» ( «тимчасовий», «полум`яний»).

Для перевірки дійсних дієприкметників необхідно подивитися, від дієслова якого відмінювання воно утворено. Якщо вихідний дієслово I дієвідміни, суфікс «-ущ-» ( «-ющ-»): «шукає» (шукати), «знає» (знати). Якщо дієслово II дієвідміни, причастя буде закінчуватися на «-ащ -» ( «- ящ-»): «звабливий» (вабити), «значущий» (значить).

У пасивних причастя, утворених від дієслів I дієвідміни, пишеться суфікс «-ем-»: «одягається» (одягати), «бажаний» (бажати) - від дієслів другої дієвідміни пишеться «-ім-»: «видимий» (бачити), «чутний» (чути).

винятки:
- пасивні дієприкметники, які означають рух, пишуться з «-ім-»: «рухомий» (хоча «рухати» - I спр.) -
- дійсне причастя від «світитися» (II спр.), звучить, як «брезжущім».