Чи повинні діти бути помічниками?

Погано, коли діти ростуть, по суті, утриманцями, звикаючи до того, що їх у всьому обслуговують батьки. Не та біда, що це навантаження на батьків - багато батьків цієї навантаженні раді, біда в тому, що такі діти не здатні подбати про себе самі і залишаються дітьми навіть тоді, коли все навколо них вже подорослішали.
Кому потрібен такий безрукий і безвідповідальний чоловік, коли він, по суті, ще дитина? Кому потрібна така жінка, якщо вона не вміє стежити за будинком і не може приготувати навіть сніданок? Добре, коли батьки привчають дітей до елементарного самообслуговування, і відмінно, коли слідом за цим вони вчать дітей піклуватися про всю родину.
Якщо в родині весела і добра атмосфера, для дитини взяти участь в загальній готуванні - радість. Разом з мамою різати сир і капусту, запалювати плиту, розкладати ложки і виделки на стіл - найцікавіша гра і одночасно предмет гордості.
Звичайна труднощі тут не в тому, що дитина не може або не хоче допомагати батькам, головна трудність тут частіше в тому, що мамі простіше і швидше все зробити самій, ніж організовувати дитини, все йому пояснювати, направляти, вчити і ліквідувати наслідки його помилок і невмілість - а все це неминуче. З цими труднощами стикається кожен керівник: простіше зробити все самому, ніж навчати співробітників і делегувати їм свої справи. Однак хороший керівник це робити зобов`язаний, відповідно, потрібно привчати себе, вчити себе цього і мамам.
Отже, перший етап в підготовці дітей до дорослого життя - діти крок за кроком освоюють самообслуговування.
Другий етап - діти допомагають батькам у загальних сімейних делах.Третій етап - співпраця, коли діти беруть участь в загальних сімейних справах нарівні з дорослими.
І заключний етап - дорослість, коли той, хто колись був дитиною, бере на себе сімейні справи і при необхідності організовує дорослих собі на допомогу.
Коли діти допомагають батькам, головна відповідальність і основна робота - на батьках. Як момент в справі виховання, це нормально, але як образ сімейного життя - неправильно. Правильно, коли батьки вже можуть передати дітям все основні сімейні справи, щоб діти це на себе взяли і з ними справлялися.
По дому повинні працювати діти, а не батьки, так само як в компанії поточні справи виконують співробітники, а не керівник. Хороший керівник - той, хто може нічого не робити, а в компанії буде все відбуватися без нього. Хороші батьки - ті, які можуть повністю покластися на дітей, не турбуватися з приводу домашніх справ, але все буде зроблено.
Отже, в хорошій сім`ї не діти допомагають батькам, а батьки повинні допомагати дітям. В хорошій сім`ї діти беруть на себе всі основні домашні обов`язки, а батьки ними тільки милуються. Коли це сталося - наші діти дійсно подорослішали.
«Мама, послухай мене, тепер я не буду допомагати тобі в домашніх справах. Від домашніх справ я тебе усувають, все тепер будуть робити я, а ти у мене тепер будеш відпочивати, гуляти і займатися своїм здоров`ям. Будеш мені допомагати, коли я буду звертатися до тебе по допомогу? Спасибі тобі за те, що ти всьому мене навчила! »