Як зрозуміти жалість

Людину, яка шкодує нещасного, який потрапив у складне становище, приятеля, вважають добрим і великодушним. Об`єкт жалості відчуває підтримку, і вони разом починають нарікати на лиху долю, нічого не намагаючись змінити. Жалість в деяких випадках зовсім марна емоція, через неї псується настрій у людей, які дійсно хочуть допомогти людині. Не менш небезпечна і жалість до самого себе.

Людина починає звинувачувати в своїх невдачах оточуючих і обставини, жаліти себе, не замислюючись про власну провину. Щоб знайти рішення проблеми і виправити ситуацію, потрібні позитивні емоції. Жалість ж є негативним почуттям, тому що заважає людині зосередитися і щось змінити.

Більш того, така реакція з боку оточуючих його людей сильно принижує людину. Практично нікому не хочеться викликати жалість своїми вчинками, поведінкою або розмовою.

Слабкі особистості, які хочуть перекласти вирішення своїх проблем на чужі плечі, постійно скаржаться більш удачливим друзям і родичам. Для таких людей жалість - це привід вилаяти нещасливу долю або інших людей.

Набагато легше пожаліти когось, ніж дійсно йому допомогти. Щоб не посилювати і без того пригнічений настрій людини, потрібно не шкодувати, а співчувати. Це, на перший погляд, синоніми, але насправді ж, ці почуття різні.

Співчуваючий чужого горя людина не відчуває пасивної жалості, а розуміє свого співрозмовника і готовий йому допомогти або запропонувати план виходу зі скрутного становища. Хороший друг не стане піддакувати скаргами, а спробує заспокоїти людину і сам теж буде зберігати спокій.

Тому жалість не може виходити від по-справжньому близької людини. Близькі люди не стануть витрачати час на безплідні емоції. Прості знайомі чи приятелі, навпаки, будуть шкодувати людини, потай радіючи, що ця біда сталася не з ними.

Сама ж найгірша форма цього почуття - жалість до самого себе. Якщо людина сама не хоче визнавати свої помилки, йому ніхто не допоможе.