Як писати твір-роздум

Отже, панове товсті (наголос прошу ставити на другий склад), приступимо. Наш "гаряче улюблений" викладач можна сказати підкрався зі спини з ножем в руці у вигляді завдання - написати твір-роздум на задану тему.

Гаразд би просто твір - це ще півбіди. Переписав частково підручник, частково книгу, яку нещодавно проходили - і твір готове. Але ж ні, мало цим терористам нашого дитинства бурління молодих мізків, так вони ще й міркувати змушують! Це вже ні в які ворота не лізе! Але що поробиш - поки ми в школі, і треба якось написати це нещасне твір-роздум.
Отже, буде раціонально спершу збагнути, на яку тему пишемо твір. Заодно можна згадати одне з простих правил написання твору загалом: весь текст ділиться на три частини - вступ, "конфлікт" або ситуація, розв`язка або фінал. При вступі не варто відразу ж стосуватися головної теми твору. Вступ воно на те й вступ, щоб почати здалеку.

Після того, як ми трохи наблизилися до основного моменту, або "конфлікту", це серцевина твори. При простому творі досить буде вмістити все в один абзац, але з огляду на той факт, що садистськи налаштовані вчителі задали нам ще до того ж і міркування, то буде найбільш розсудливим розбити "зав`язку" твори на два абзаци. У першій частині ми спираємося на текст, наводимо деякі доводи, згадуємо сюжет. У другій частині ми вже можемо почати викладати свої думки, знову ж таки, спираючись на текст, наводити аргументи "за" і "проти", для "красного слівця" можна навіть стати на бік одного з героїв, пожаліти його і постаратися переконати вчителя в тому, що саме обраний вами герой є "скривдженим усім світом, беззахисним лапочкой, якого так і хочеться пригорнути до грудей і приголубити".

Коли ми пошкодували бідного героя твору, то можна вже трохи розслабити мозок, однак виключати його зовсім не рекомендую - він ще може стати в нагоді. Тепер так само можна зробити деякий ліричний відступ, але розтікатися мислію по древу на тему того, як важко жилося в ті часи, що тоді було багато несправедливості, і красиво закінчити одним реченням, яке валить в захват практично всіх вчителів - "Дуже шкода, що все завершилося саме так ... Я б хотів зробити фінал більш щасливим, але, на жаль, історія не визнає наказового способу ... ". І все, успіх вам забезпечений!