Коли тобі за сорок, любов не здається менше
Відео: Любов в сім`ї - міф чи реальність? (Частина №1) Сатья дас. Іркутськ 12.04.2016
Вона не хотіла претендувати, і ми говорили про що завгодно, крім нашого майбутнього

Ми любили один одного. Їй було 43, а мені - 24.
Якщо я прокинувся немає від її плямкання - день обіцяє бути звичайним, а це найгірше. З іншого боку - я тоді жив на Ленінградському вокзалі, і ранковий мінет могла зробити прибиральниця Фаріда або черговий мент. У Фаріди був чоловік, а ментам я не довіряв з дитинства. На вокзалі я опинився від втоми. У мене були гроші поїхати в Петербург, і улюблена тітка обіцяла замаринувати м`ясо, але я чомусь залишився стояти на пероні. Я здав свою сумку в камеру зберігання і вирішив провести свої травневі свята в задушливому залі очікування.
Перша ніч була тривожніше за все. Мені здавалося, що чоловік справа хоче мене обікрасти. Я занадто довго прожив на самоті. Всі, хто затримувався біля мене більше, ніж на 2 години, здавалися нав`язливими мухами, а комах я не люблю.
Мене розбудив відточений голос диктора. Він обіцяв, що о 5:30 поїзд відправиться прямо до мене додому. Прямо туди, де я вперше закохався. Я обернувся на табло - все, а особливо шия, затекло. Треба було прогулятися. Євгенія Вікторівна продавала китайські іграшки. Вона, кучерява, стояла біля свого лотка і запускала фею з книги про Пітера Пена. Пластмасова іграшка підлітала вгору і знову опускалася на ніжні руки Жені. Ми зустрілися поглядами, посміхнулися один одному, і на цьому все. Ніяких ніжностей в листуванні, ніяких спроб бути кимось іншим. Я піднявся на другий поверх, розбудив Costa Coffee та замовив їй горіховий латте. Найбільший.
Вокзальна романтика не любить чекати. До вечора Женя відвела мене туди, де ніхто з вас не був. Точно. За 350 рублів нам виділили підсобку. Женя притягла щось на кшталт клейонки, і ми впали на підлогу. На її носі проступали веснянки, на її лівій ікрі була безглузда татуювання - чорно-біла пантера. Це все ж краще не вийшло портрета французького бульдога Семмі на лобку, чи знаєте.
Женя була тричі заміжня, і її 14-річний син жив у Клину. В тому самому, де мене охоплювала депресія кожен раз, коли я їхав з Петербурга в Москву на машині. А ще у неї взято кредит на побутову техніку.
Через пару днів я освоївся. Менти не чіпали, бо я був дорого одягнений, а митися я ходив в роздягальню для персоналу. Мій телефон розрядився, і я ніяк не хотів його повернути до життя. Ми гуляли з Женею по перону, жерли піцу і сношалі до піску всюди, де не було камер. Будь-яка стіна бачилася нам непоганий опорою. Як і будь-яка баба, Женя намагалася мене ревнувати - то до Зіни з сусіднього магазину, то до надто охайним Сніжані, яка працювала провідницею на Сапсані. Я б трахнув Сніжану, коли б я був трохи спритнішим.
- Ні, ну я розумію, що Зіна молодше, все ок.
- Може, третьої її візьмемо?
Женя робила особи і виходила з підсобки. Я - сміявся і хапався за член. Не знаю чому. Напевно, від щастя.
На мій 12-ий оргазм Женя де в чому зізналася.
- Ти взагалі уявляєш, скільки мені років?
- Звичайно. (Я взагалі про це не думав)
- Ти збоченець?
- Я ядерний коллайдер.
- Це як?
- Якщо б я тільки знав.
Тільки пошарпаний погляд видавав Женю. Всі інші частини тіла, незважаючи на 14-річного сина, затискали мене між ніг молодістю. Я поцілував її в гусячі лапки і почав чіпати між ніг. Це була третя, передостання ніч.
Женя вміла насолоджуватися. Вона не хотіла претендувати, і ми говорили про що завгодно, крім нашого майбутнього. Їй дуже подобалися мої розповіді про Італію і про те, як я опинився в Марселі і мало не потрапив до в`язниці. Вона любила Москву від безвиході. Вона любила її, як і я - за гроші.
На четвертий день я відніс телефон до книгарні, щоб він воскрес. Женя вже стояла біля лотка. Кінець завжди пахне сумом. Завжди хоче коми. Завжди намагається бути грубіше, ніж він є. Я вийшов на центральну парковку покурити - справа була моя життя, зліва - неорусский зі спробами на північний модерн Ярославський вокзал. Я струшував попіл в нікуди і намагався бути тверезим.
Коли тобі сорок три, любов не здається менше. Прощатися легше, але не любити.
Я викликав таксі і повернувся в Москву.
Пластмасова фея з Пітер Пена стояла на холодильнику, а я так і не зважився запустити її в стелю.
Поділися в соціальних мережах:
Схожі
Ідеальний день чоловіки
Коли ми розлучилися з черговою любов`ю
Чоловік не мого розміру
Правила життя злобного аристократа
Правила життя інфантильною баби
Як відрізнити вчителя від не вчителя. Мій містичний досвід
Чому ми сваримося?
Як зустріти коханого на вокзалі
Ласкаво просимо
За стінкою почалися гучні стогони
Мудрість полягає в любові
Рідна мова: елла фіцжеральд
Кросівки народилися, померли - і повернулися
Рідна мова: саша грей
Куди поїхати на травневі свята з хлопцем
Я і хемінгуей
Про дівчину
Не вчи батька
Рекламна пауза: підвищуємо самооцінку
Рідна мова: райан гослінг
Рідна мова: моніка белуччі
Рекламна пауза: підвищуємо самооцінку
Рідна мова: саша грей
Рідна мова: трумен капоте
Правила життя інфантильною баби
Чоловік не мого розміру